И Сёма ушедсь азондома… кода вача кизоня велень цёранясь Додонов Мишкась Ташкенту сёронкса якась. Кода ардсь вагон пряса. Кода валхнезь поездста, а сон тага озсесь… (А. Тяпаев, Сосетт, 74)